Майстер корабля. Харків

Ось пливе корабель.

Його щогли — з кінохронік, його паруси — зі світла, а палуба — з дерев’яної сцени. На борту — спогади, що не зникають, жести, що говорять більше за слова, і тиша, що глибша за море.

 

"Майстер Корабля" — це рух образів, що злітають, мов чайки над хвилями. Тут сцена перетворюється на екран, де живе кінематограф душі. Кожен рух, кожен звук, кожна тінь — це частина великого монтажу життя, де любов розбивається об борт, як хвиля, і знову народжується в новому ракурсі.

 

Герой іде попереду, ніби оператор із камерою в серці. Він фіксує не події — він фіксує істини. Істини про те, що світ — це мозаїка кадрів, з яких складається людина. Про те, що пам’ять — це стрічка, яка постійно прокручується у нас усередині. Про те, що мистецтво — єдина пристань у неспокійному морі часу.

 

Це вистава, де театр і кіно оточує одне полотно, де синтезія стає мовою серця.

Це корабель, що не потребує компаса — бо він пливе за вітром душі.